Ми завжди піклуємося про тих, кого любимо. Одна із сходинок цього піклування — не принести додому та не передати рідним небезпечну інфекцію.

На жаль, не всі хвороби мають яскраві клінічні прояви з перших днів, а деякі взагалі перебігають весь період безсимптомно, хоча здатність заражати оточуючих при цьому зберігається.

Зазвичай такі хвороби є підступними, важко лікуються та викликають ускладнення — саме тому важливо проходити скринінги та тести для раннього виявлення та своєчасного лікування.

Механізми передачі інфекцій бувають різні:

● фекально-оральний (через заражені харчові продукти, воду або брудні руки та предмети побуту);● повітряно-крапельний (через крапельки слизу з носа і рота);● трансмісивний (укуси комах);● контактний (статеві контакти, рановий шлях — коли є клінічна виразна заразна рана);● вертикальний (від матері до дитини внутрішньоутробно, в пологах або через грудне молоко);● гемоконтактний (через медичні або немедичні предмети, що контактували із зараженою кров’ю).

Загальновідомо, що треба часто мити руки та намагатися не кашляти на інших, коли хворіємо. Але навіть рана, що довго не загоюється, може мати небезпеку не тільки для людини, а й для інших. Санація вогнищ інфекції (лікування каріозних зубів, загоєння ран та виразок) є невіддільною частиною ланцюга безпеки. Крім того, інфекції передаються через слину, побутові речі: рушники, столові прилади, посуд, предмети інтер’єру, зубні щітки, бритви.

Щоб розуміти, що близькі у безпеці, а ви — здорові, варто пройти такі обстеження:

● рентген легень (або флюорографія) для скринінгу туберкульозу;● експрес-тест на гепатит В та С;● тест на ВІЛ;● кров на сифіліс;● аналізи на захворювання, що передаються статевим шляхом;● огляд стоматолога.

Але не забувайте про себе.

Навіть, якщо захворювання не передається іншим людям, ваш фізичний та моральний стан має бути максимально адекватним та здоровим.

Для своєчасного виявлення та лікування хвороб (проблемі, яка знайдена рано, зазвичай легше і швидше дати раду) рекомендовано проходити щорічні планові медичні огляди. До переліку вище ще додаються такі показники, як:

● глюкоза крові натще серце (тобто, з самого ранку, не снідаючи та навіть не пивши перед здачею аналізу) — скринінг цукрового діабету, порушення обміну вуглеводів;● холестерин (неправильне харчування, зловживання жирами, швидкими вуглеводами, фастфудом часто призводить до порушення обміну жирів, що збільшує ризик інфарктів, інсультів);● ТТГ, вільний Т4 (гормони, які показують роботу щитоподібної залози, адже майже вся територія України в зоні ризику по розвитку йододефіциту, також після Чорнобильської катастрофи значно виросли ризики розвитку раку щитоподібної залози);● загальний аналіз крові (для контролю загального стану організму, насамперед виявлення анемії. Також аналіз дозволяє побачити наявність запального процесу, запідозрити алергію, глистну інвазію, порушення роботи кісткового мозку);● феритин (більш чутливий показник дефіцита заліза, показує приховану нестачу, коли гемоглобін та еритроцити ще в нормі — а запаси заліза вже виснажені, тобто людина через деякий час матиме анемію);● якщо ви маєте якісь хронічні захворювання, ваш сімейний лікар або профільний спеціаліст складає індивідуальний план спостереження, куди будуть включені додаткові тести, потрібні саме вам.

Якщо ви відчуваєте підвищену тривожність, є проблеми зі сном та/або засинанням, емоційні «гойдалки», надмірні реакції на, здавалося б, буденні події, варто пройти тести на тривожність і депресію. Всі тести доступні онлайн, а відповіді на питання зазвичай не займають багато часу. Якщо результати виходять за межі норми, варто звернутися до психолога або психотерапевта (а іноді — психіатра). На жаль, в нашому суспільстві не прийнято говорити про ментальні та психологічні проблеми і звертати на них увагу, симптоми часто нівелюються, а бажання звернутися до спеціаліста висміюється.

Психічне здоров’я є такою ж суттєвою складовою загального здоров’я, як і фізичне. Неможливо функціонувати на 100%, маючи проблеми в будь-якій з цих сфер.

А як щодо більш загальних речей?

Коли ми говоримо про захист себе та оточуючих, варто пам’ятати про вакцинацію.

Часто дорослі вважають, що щеплення — то тільки для дітей, забуваючи про необхідність ревакцинуватися (поновлювати свою «вірусну базу») через певні періоди часу.

Кожні 10 років має проводитись щеплення проти дифтерії та правцю. Якщо дорослий не вакцинований від гепатиту В — обов’язкове щеплення, адже захворювання можна отримати не тільки при статевих контактах, але й при переливанні крові, відвідуванні стоматолога, ендоскопії, під час татуювання, манікюру чи педикюру. Рекомендованою є вакцинація від гепатиту А, менінгококу, пневмококу. Для тих, хто не хворів на вітряну віспу, — щеплення від вітрянки. Якщо немає даних про дитячу вакцинацію від кору, краснухи та паротиту (свинки) або перенесення цих хвороб, вакцина теж є доступною та рекомендованою. Не варто забувати і про вакцину від поліомієліту. Сезонна (щоосені) вакцина від грипу — must have для всіх, адже випасти з життя на 1-2 тижні через температуру 40°С, інтоксикацію, пневмонію чи гнійний отит — не дуже приваблива перспектива. Якщо ви маєте справу з тваринами, варто подумати про профілактичну вакцинацію від сказу — адже робити її екстрено після контакту зі скаженою твариною не завжди доступна опція.

Ми не живемо в стерильному середовищі, кожен день людина контактує з безліччю інфекційних агентів: вірусів, бактерій, грибків, паразитів, найпростіших тощо. Зазвичай наша імунна система працює швидко та ефективно, вчасно розпізнаючи патогени та не даючи їм активно розмножитися і викликати захворювання, але на її роботу впливає базовий стан організму.

Хронічні, особливо декомпенсовані, хвороби, перебування в постійному стресі знижують функціонування імунної системи.

На жаль, чарівної пігулки, щоб підняти імунітет не існує (хоча всі лікарі про неї мріють), тож регулярні чекапи, вакцинація, компенсація та перебування в ремісії при хронічній хворобі — і будуть тими диво-цеглинками, що укріплюють імунітет. Крім того, важливим є раціональне харчування або компенсація дефіцитів за допомогою вітамінів та мікро/макроелементів, якщо таке харчування є недоступним.

Звертайтеся до лікаря при появі перших симптомів, не соромтеся запитати про червоні прапорці (симптоми тривоги), на які треба звернути увагу, не чекайте, поки проблема стане задавненою та вимагатиме значних зусиль для її усунення. Пам'ятайте, що кваліфікована допомога завжди краще, ніж «у мого знайомого були такі самі симптоми, то він пропив ці ліки» — у абсолютно різних хвороб бувають схожі симптоми, а ось лікування може бути діаметрально протилежним.

Якщо щось незрозуміло в курсі лікування, завжди просіть лікаря пояснити ці моменти, адже одужання настає швидше, коли ви і лікар працюєте як одна злагоджена команда.

А для цього треба розуміти, що відбувається, як на це можна вплинути, які є перспективи та як скоро очікувати на результат. Ідеальним є знайти «свого лікаря», якому ви будете довіряти та дотримуватися його рекомендацій щодо профілактики та лікування.