Батьківство — трепетний і відповідальний рівень розвитку особистості. Цей досвід відкриває нові цінності і перспективи як для певного індивіда, так і для пари.

Дитина потрапляє у центр уваги сім’ї. Побут і стосунки підпорядковуються розпорядку життя дитини, відбуваються зміни в розподілі часу та уваги чоловіка і жінки до самих себе і одне до одного. Протягом перших років життя такий стан речей — необхідний з об’єктивних причин: трансформуються структура сім’ї, завдання і функції в парі, йде багато сил на адаптацію до змін і нових ролей. З дорослішанням дитини можна поволі повертатися до звичного порядку речей. Втім, звички змінюються, а стосунки пари можуть відійти на другий план. В перспективі — це шкідливо як для дитини, так і для батьків. Баланс ролей чоловік/батько та жінка/мати важливий у всі періоди життя пари.

Будь-які великі зміни називають кризами — це своєрідний екзамен, перевірка на те, як вдало ви пройшли попередній етап. Чи засвоїли ви теоретичний і практичний досвід з:
● автономії (тобто, чи здобули необхідні навички і побудували потрібні зв’язки на індивідуальному та соціальному рівнях, чи зуміли дати собі раду, залишитись самостійними як пара та цілісними як особистість);● вибодови здорових меж як на індивідуальному рівні, так і на рівні пари — ясних, гнучких і надійних водночас;● вміння підтримувати стосунки з собою, партнером/ою, родиною та соціумом.

Різні етапи сімейного життя відкривають різні завдання. Чим складнішою, більшою стає сімейна система, тим більший тиск на основи — фундамент, який заклала пара і кожен з її учасників на індивідуальному рівні, а потім на рівні пари.

Створення сім’ї можна порівняти з будівництвом будинку. В основі — особистості, умовні палі (стрижні, які зміцнюють та підтримують конструкцію). Від їхньої цілісності залежить те, як пара справлятиметься з навантаженням.

Далі стосунки пари, тобто фундамент, — їхня взаємоповага; вміння порозумітися; культура комунікації; довіра і підтримка одне одного; досвід позитивних емоцій; добре встановлені, ясні межі для себе і оточення; самостійність і автономність у вирішенні життєвих питань та здатність підтримувати зв'язок з соціумом; спільні плани і мрії, а також інтеграція індивідуальних мрій кожного у спільне бачення.

Згодом можна зводити стіни — планувати інтер’єр, виділяти місця для спальні, вітальні, кухні, санвузлів, дитячих кімнат і всього омріяного.

Для надійності будинку важливо не перевертати його верх ногами. Дбати про цілісність, бути уважними до форми та змісту, тобто наповнення, розділяти сфери відповідальності.

Дбати про цей віртуальний сімейний будиночок можливо навіть на відстані одне від одного. Цей будинок завжди з вами. Землетруси і урагани трапляються, природні та історичні умови можуть впливати на нього. Та, допоки ви живі, ви можете перебудовувати, ремонтувати, удосконалювати, модернізувати його. Важливо робити це в парі — основі конструкції.

Пара, як окрема структура, потребує окремого догляду, уваги та часу. Життєві обставини постійно спокушають пріоретизовувати інші речі: вирішувати щоденні клопоти, дбати про дітей, допомагати родичам і друзям, здобувати ресурси, відстоювати безпеку, — це важливо і потрібно. Та для щастя і здоров’я дітей важливий міцний фундамент. Тож розмови партнерів не мають зводитись тільки до буденних справ, клопотів і новини. Важливо говорити про те, що лише між вами двома, навіть якщо ви на відстані, якщо давно вже батьки, якщо маєте багато соціальних ролей. Ви залишаєтесь таими, якими були при знайомстві, коли одне в одному щось привабило, зачарувало. Та іскра, що запалила вогонь почуттів і цікавості, бажання зблизитись, роздивитись, доторкнутися і залишитися поруч, — залишається в кожному з вас. Якщо нагадувати про неї, дбати, то вона буде підтримувати та наповнювати ресурсом вас, стане джерелом сили для дітей і натхненням для оточення.

Як збалансувати низку аспектів в час, перенасичений невідомістю і стресом?

Балансуйте між «знати» і «любити» — це водночас орієнтир руху та діагностика нинішнього місцезнаходження та потреб.

Категорія «знати» — про задоволення потреб розуму, шляхом пошуку і вивчення інформації, аналізу досвіду інших та власного, розширення світогляду. Важливо знати, що сім’я — це живий організм, який має свої етапи розвитку та трансформується протягом життя. Кризи — теж нормальний етап зміцнення, через який проходять усі живі організми на планеті. Життя – постійний рух. Швидкий, повільний, великими та/чи малими кроками, з паузами для відпочинку.

Категорія «любити» — про відчуття. Це маркери для орієнтації в напрямку руху. Завдяки емоціям та тілесним відчуттям, ви усвідомлюєте актуальність знання та бажання. Час від часу робіть собі своєрідну інвентаризацію: чи ваше розуміння світу, сім’ї, стосунків — корисне і відповідає викликам часу і простору, чи це про розвиток і рух чи ні?

В першу чергу запитайте себе, що ви транслюєте. Розмова з партнером/кою починається з питання до себе: як я?/що зі мною?/в якому я настрої?/які мої очікування від цієї комунікації? Чесні відповіді на ці запитання або навіть постановка собі їх без ясних відповідей зможуть багато прояснити в собі. Будьте уважні до себе, дайте час для відповіді. При потребі можна стабілізуватись через дієві для вас техніки самодопомоги. Поверніться до більш врівноваженого стану. Може актуалізуватися потреба в підтримці від інших людей, партнера/ки. Якщо так, запитайте, чи має зараз ваш/а партнер/ка можливість, час і ресурс її надати. Якщо він/вона не в силі, у вас може з’явитися відчуття незадоволення. Спробуйте з’ясувати, коли можна з цим звернутися, якщо це можливо, або подумати, хто ще може зараз підтримати вас. Зорієнтуйтесь у власному соціальному колі підтримки чи зверніться до фахівців з психічного здоров’я.

З часом люди в парі втрачають вміння розмовляти про усе на світі, а комунікацію зводять до проблем. Про що говорити, крім шляхів розв’язання проблем? Про все.

В процесі мовлення люди використовують лише три формати:

1. Пояснення. Оперуємо поняттями «чому»/«для чого». Використовуємо гіпотези про минуле та/чи майбутнє, фантазії про мотиви інших, складаємо історії і намагаємося поєднами їх в причинно-наслідкові зв’язки. Це заспокоює та дає відчуття передбачуваності. Важливо не впасти в крайність — ілюзію примітивності життя та своєї всемогутності.

2. Оцінювання. Оперуємо категоріями «який»/«.яка». Беремо на себе роль експерта/ки який/ка знає, що добре/погано, що правильно/помилково — це потрібно для відчуття власної сили, компетентності. Важливо не потрапити в пастку суцільної критики, залиште місце для думок інших людей.

3. Опис. Будуємо наративи відповідей на питання “як?”. Це схоже на роботу камери, яка фіксує усе, що потрапляє в її об’єктив. Це спостереження, помічання деталей, розглядання, любування і спроба передати помічене/відчуте. В цій категорії правда особистості без претензії на істинність, де є місце для цікавості до іншої правди. Звісно, тут теж є своя крайність, де розмова може скластись поверхнева.

Придивіться до своєї мовної стилістики: яка з цих моделей переважає. Якщо відчуваєте потребу урізноманітнити стосунки, будьте уважнішими до цих процесів.

Гра слів може бути приємною і дарувати задоволення, близьке до еротичного. Парі корисно мати свій мовний словник, тобто слова з відомими лише вам сенсами. Це підтримує стосунки навіть на відстані. Ці слова – коди, ваш вхід в інтимний простір партнера/ки. Якщо вони у вас уже є, пригадайте і використовуйте, якщо немає — креативте і творіть їх зараз. Важливо, щоб це був окремий, лише ваш як пари, словник. Для дітей і сім’ї загалом можна створити інший, залучивши до процесу словотворення самих дітей.

Інтимні стосунки — важлива частина життя пари. На відстані вони потерпають найбільше. Може здаватися, що зберегти інтимний простір не вдасться. Втім, попри труднощі, це можливо.

Потреба в близькості — одна з базових у людини. Статевий контакт — про найближчу відстань, чи радше про найбільшу близькість. Та секс, окрім фізіологічних, має ще й інші функції, а саме:

● Гедоністичну (отримання задоволення, розслаблення в результаті розрядки, тобто оргазму).● Репродуктивну (продовження роду).● Комунікативну (спілкування). Словами люди передають лише близько 20% інформації, а решту 80% — шляхом невербальної комунікації.

Тож секс — ще й різновид комунікації, її тілесний прояв. А комунікація — частина сексуальної взаємодії. Ці процеси переплетені. На відстані статевий контакт в звичному прояві унеможливлюється, але потреба не зникає. Отож несвідомо збільшуються очікування від комунікації — це може погіршувати її якість. До того ж, на відстані канал зв’язку обмежується: ви лише чуєте людину, чи бачите через екран. Отже, отримуєте лімітовану кількість невербальних сигналів. Через дефіцит інформаційного потоку можете перевантажувати значимістю слова, чіплятись за них. Через стрес учасників комунікації та хаотичність їхніх думок з'являється ризик конфліктів на рівному місці.

Виділяйте при розмовах час на розмови про себе як особистість. Час лише для вас, як пари, не для спілкування про дітей. Ідеально, якщо це буде окрема розмова, а не частина комунікації на різні теми. Якщо ви цього давно не робили, може бути незручно, як на першому побаченні. І це нормально. Про це теж можна проговорити, адже щирість дозволяє побудувати довіру і близькість. Нагадуйте собі, що ви вже маєте позитивний досвід перших побачень і зараз ви точно більш досвідченні. Домовтесь про такий формат «побачень», як експеримент. Ризикніть довіритись своїй природній мудрості та спільному досвіду.

Називайте одне одного при розмові, особливо тет-а-тет, на ім’я чи так, як вам обом приємно. Якщо є традиція вжавати зменшувально-пестливі слова, «нікнейми», використовуйте їх. Це допоможе вам зорієнтуватися в своїх ролях і переключатися між ними, нагадувати, що ви залишаєтесь тими особистостями, якими були до батьківства. Це ще й добрий приклад для ваших дітей: бути татом і мамою — не означає перестати бути собою.

Мрійте про майбутнє, уявляйте, як і де ви житимете, коли діти подорослішають і переїдуть. Де ви будете подорожувати, як виглядатимете, які хобі матимете. Згадуйте про минуле, тобто ті ресурсні моменти, якими було наповнене ваше життя. Переповідайте пригоди, які проживали разом. Нагадуйте одне одному про силу і мудрість вашої пари.

Діліться з партнером красою, яка вас оточує. Таким чином ви творите спільний простір, тобто місце перетину ваших теперішніх світів, контекстів, реальностей. Розповідайте про свої відчуття, цікавтесь партнером/кою. Якщо немає можливості поспілкуватися в режимі реального часу, пишіть листи.

Будьте креативними, творіть свій спільний простір. Хай наразі він буде віртуальним, але — основне — спільним. Дозволяйте собі бувати в ньому дітьми, плекайте цю ігрову енергію. Наш мозок не розрізняє віртуальність та реальність, йому важливо, на чому сконцентрована увага: на тому, що об’єднує чи роз’єднує вас.

Якщо у вашій парі є традиції, підтримуйте їх. Якщо немає, створюйте. Робіть щось регулярно, наскільки це можливо в теперішніх реаліях. Ритуали заспокоюють, дають відчуття передбачуваності та присутності, синхронізують часові ритми.

Робіть одне одному подарунки, знаки уваги — це важливо. Сучасні сервіси дозволяють піклуватись на відстані: замовляти доставку подарунків. Проявляйте турботу і приймайте її. Запитайте, що приємно партнерові, розкажіть, що приємно вам.

Практикуйте добрий гумор. Він часто допомагає розрядити напругу в стосунках і вийти з конфлікту, що насувається. До речі, сміх — розрядка для тіла так само, як оргазм.

Робіть щось разом, попри відстань. Домовтеся про спільне проведення часу: моліться, медитуйте чи дивіться на небо в домовлену годину, читайте одну книгу, пишіть та/чи читайте вірші або листи одне одному. Дякуйте собі та партнеру/ці при кожній нагоді за усе — великі і малі речі, спогади, досвід, час разом, дітей, мужність і відповідальність. Шукайте, за що подякувати, і практикуйте вдячність в думках, на письмі, голосом.

Пам’ятайте, ваші діти дивляться на вас і відчувають вашу взаємодію. Вони з’явилися на світ завдяки цим стосункам, тож зацікавленні в їхньому розвитку.

Вони спираються на них, це їхній ґрунт під ногами. Якщо ваша пара жива, ви в ній щасливі, відчуваєте підтримку партнера, то ваші діти процвітатимуть. Не легковажте своїми стосунками, бо це джерело ресурсу і сили, яке потребує турботи і уваги.